Об’єднання Рідновірів України

В Україні все ще є язичницькі погляди, мова не про відсутність християнських поглядів, а про справжнє язичництво!

ЗАСНОВНИК: Володимир Шаян (1908-1974).

ДАТА ЗАСНУВАННЯ: 1934 рік.

ОФІЦІЙНІ ПУБЛІКАЦІЇ: «Велесова Книга», «Віра предків наших» (В. Шаян), «Волховник», «Правослов». Також організація має затверджені Символ Віри, Славу Велику, Засторогу нащадкам. Громадою Православ’я (Київ) та Національно-культурним товариством «Світовид» з 1994 року двічі на рік видається язичницький часопис «Сварог». Існує власний сайт в Інтернеті.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА: Складається з декількох десятків громад в Україні та українській діаспорі. Центр громад в Україні знаходиться у Києві.

СПЕЦІФІЧНІ ТЕРМІНИ: Язичник, Оріяни, Дажбожі Онуки, «побратим», «посестра», «висикодостойний волхве», «достойний проповіднику».

ІСТОРІЯ
Рух Відродження Української Рідної Віри був започаткований Володимиром Шаяном у 1934 році. Поштовхом до того стало «духовне прозріння», «вибух», який він пережив у цьому ж році в Карпатах на горі Грехіт. У своїй автобіографії В. Шаян згадував: «Датою мого духовного прозріння уважаю 1934 рік, коли постала ідея відролження староукраїнської віри. Перед тим було переживання на горі Грехіт у Карпатах на Гуцульщині. Це місце я вважаю свяітим для себе і безконечно вертаю до цього переживання як одного з вибухів святости, визначеному у моїх творах» (Світання, ч. 3.V, 1974). «В 1934 році я вирішив у трьох ночах духовної боротьби і надхнень відновити старинну україньску Віру не тільки як поезію, але як живу і творчу релігію» (Віра предків наших (далі ВПН), с. 71). Пізніше В. Шаян неодноразово згадував про цю подію, яку він називав як «чудо Великого Пробудження».

5 листопада 1943 року Шаян створив свій перший «Орден Лицарів Бога Сонця», метою якого була боротьба проти Німеччини й Москви за визволення України. Іншою метою було повернення українському народові, духовно поневоленому візантійсько-християнським рабством, його рідної релігії.

1944 року В. Шаян евакуювався з України на Захід. Перебуваючи в Авгсбурзі він створив другий загін лицарів «Ордену Лицарів Бога Сонця», до якого входило дванадцять осіб. Саме тут він вперше познайомився з Леонідом Силенком. Леонід (Лев) Силенко, на той час будучи прихильником В. Шаяна та Руху Відродження Української Рідної Віри, зложив присягу лицаря і отримав від Шаяна ім’я Орлигора. Пізніше Леонід Силенко заявив, що отримав нове відкриття про Бога, нове Його розуміння, проголосив себе Пророком та Реформатором Рідної Віри. Силенко писав: «Осінила мене благодать Божа, і я з волі Божої звістив нове розуміння Бога» (Наука РУНВіри, с. 246). Ця заява викликала «доктринальний» розкол у стані Відродження Української Рідної Віри та в стосунках між В. Шаяном та Л. Силенком. У результаті цього розколу з’явилась Церква Вірних Рідної Української Національної Віри (РУНВіра).

Пізніше, перебуваючи у Лондоні, В. Шаян захистив науковий ступінь і отримав звання Професора, а також подав учення про Єдинобожество як багатопроявну, багатоіменну і багатоособову Істоту. Об’єднання вважає це вчення основою теолого-філософського осмислення української етнічної віри. Останнім твором В. Шаяна є «Аналіз Влес Книги». 1987 року після смерті Шаяна вийшов у світ його твір «Віра предків наших».

1972 р. у Канаді прихильниками об’єднання був відкритий Інститут ім. Володимира Шаяна, що займається вивченням та публікацією його праць.

На сьогоднішній час Об’єднання Рідновірів України — організація, що складається з декількох десятків громад, котрі дотримуються одного символу віри. Такі громади існують у різних регіонах України та в українській діаспорі. Кожна громада має свою назву: «Православ’я» у Києві, «Сонцепоклонники» у Харкові, «Дажбожі внуки» у Чернігові, «Діти Перуна» у Львові та ін. Громади мають свої традиції, що грунтуються на особливостях культури кожного регіону. Об’єднання представляє рух Відродження Української Рідної Віри як традиційну українську конфесію. Цей рух працює через різні організації та культурно-освітні заклади, такі як, Український центр духовної культури, Науково-культурне товариство «Світовид», Музей Велесової Книги, Школа Української Рідної Віри у Києві, Українська Вільна Академія Наук та ін.

До Об’єднання Рідновірів України та Діаспори 1998 р. вступили близько десяти громад з різних регіонів України.

Послідовники цього руху називають себе Язичниками, Рідновірцями, Оріянами, Дажбожими Онуками, один одного кличуть «побратим», «посестра», «високодостойний волхве», «достойний проповіднику» та ін. Як відомо, це переважно освічені люди, часто викладачі, кандидати наук, що здійснють вплив, особливо в освітніх закладах, де викладають учення Володимира Шаяна.

Нині духовним провідником громад Рідної Віри є Волхвиня Зореслава (Галина Лозко). Центром руху Відродження Рідної Віри є Київ. Кожна з громад Українських Язичників має свого голову. У Києві — кандидат філософських наук Галина Лозко; у м. Гамільтон (Канада) — Мирослав Ситник; у м. Ешвілл (США) —Григорій Рекуха. Серед лідерів громад є жреці, волхви, кудесники, чарівники, відуни, віщуни, потворники та знахарі, які здійснюють Священні ритуали, радять Ради, застерігають, пророкують, складають календар за фазами сонця і місяця.

Громадою у Києві протягом року проводяться різні заходи, такі як школа, семінари та інше, для поширення та пояснення основ української етнічної віри.

ДОКТРИНИ
БОГ: Українські Язичники вірять, що Бог — «багатопроявний і многоназивний Закон Прави, що правує Всесвітом, нашою Галактикою, Землею і людьми. Він невидимий смертним, непізнаний і незнищенний. Він існує вічно. Різні прояви Бога, будь то сонце, вітер, дощ чи сніг, наші Пращури називали своїми іменами. Так протягом віків для поняття вищої сили було вироблено багато імен» (http://www.svaroh.alfacom.net/lozko/veles/vleskn4.html). Велесова Книга вчить: «І хай ніхто не розділяє того множества і не говорить, що мали Богів многих». Найчастіше це вірування висловлюється такою фразою: «Віримо в усіх Рідних Богів, єдиних у Сварозі».

«Світова релігія християнство "запозичила" у нас Вчення про Триглава, назвавши його "святою Трійцею"... Триглав не є іменем окремого Бога, це поняття "єдиної цілості Трьох Найвищих Божеств, які мають свої істоти, але всі вони існують нероздільно і єдино..." Бог-Отець Сварог, Творець Світу і людини... Бог-Син Перун у вигляді блискавки... обертає колесо життя на Землі... Бог-Дух Світовит "світло, що витає", тобто духовний вогонь: світло і святість». У Велесовій Книзі пишеться: «Тайна велика, яко Сварог є Перуном і Світовидом, а ті обоє удержані в Сварозі» (Волхвиня Зореслава. Велесова Книга//Сварог, 1999, №9, с.25). Далі вчення про Триглава подає ще три трійці богів: Хорс, Велес, Стрибог, Вишень, Леле, Літиць, Радогощ, Колендо, Кришень. Всього ж язичники нараховують понад 130 імен богів та 250 богознавчих понять.

СВЯТЕ ПИСЬМО: Своїм Святим Письмом язичники вважають «Велесову Книгу» — старослов’янський твір, текст якого був випалений на дубових дощечках. На вигляд знаки тексту були схожі на літери кирилиці. Авторство приписується новгородським волхвам та датується IX століттям. За словами послідовників об’єднання, дощечки з давніми письменами були знайдені у 1919 році в маєтку Великий Бурлюк на Харківщині полковником білої армії Алі (Федором Артуровичем) Ізенбеком, який вивіз їх до Брюсселю. Там у 1925 році почалося перше ознайомлення з ними, яке розпочав Ю.П. Миролюбов. Вродовж 15 років він вів опрацювання написів. Вперше тексти були опубліковані М. Скрипником у Голландії (1972, 1975 рр.), пізніше були передруковані в Росії (1990 р.). На теперішній час Велесова Книга існує в перекладі на українську та російську мови. Після смерті полковника, архів дощечок зник і теперішне їх місцезнаходження залишається невідомим. Єдине нагадування — це письмові копії та фото однієї дощечки, виконані Миролюбовим. Більшість академічних дослідників — істориків та лінгвістів вважають, що ця книга є фальсифікацією, написаною у XIX або ХХ столітті, яка невдало імітує древню слов’янську мову.

ІНШІ ДОКТРИНИ
ПОНЯТТЯ ДОБРА І ЗЛА НЕ ІСНУЄ: Українські Язичникі вірять, що «у світі не існує однозначних понять добра і зла, їх вигадали християни», що «Світ тримається на двох протилежних силах: Білобог і Чорнобог», які змагаються, врівноважуючи Всесвіт, обидва необхідні (Волхвиня Зореслава. Велесова Книга//Сварог, 1999, №9, с.25). Волхви рідної віри навіть застерігають, що не слід боротися з Чорнобогом, щоб не привести до дисбалансу у Всесвіті.

УКРАЇНСЬКЕ ЯЗИЧНИЦТВО — ЗБЕРЕЖЕНА ЧАСТКА КОЛИШНЬОЇ СПІЛЬНОЇ ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ РЕЛІГІЇ: «То ж ми творимо Українську Рідну Віру, разом із тим, як я вже показав, — ми не можемо ані спинити її поширення, ані заборонити іншим народам шукати своєї віри саме там, де ми, — у її спільному прадавньому і правдивому коріневі. Себто, в добі протослов’янської і протоіндоевропейської культури і цивілизації» (В. Шаян, ВПН, с.854). Також «Українські Язичники вважають себе спадкоємцями й правонаступниками етнічної Церкви, яку було заборонено у 988 році» (Г. Лозко. Українське Язичництво і сучасність//Сварог, 1997, №6, с.5).

УКРАЇНСЬКЕ ЯЗИЧНИЦТВО — СУТО НАЦІОНАЛЬНА РЕЛІГІЯ: рідновіри проповідують недопустимість міжнаціональних, а тим більше, міжрасових шлюбів, наголошуючи, що це руйнує душу, її зв’язок із Рідними Богами та Родом. Вони вірять, що Бог дарує свою Любов усім синам та дочкам України, які щиро вірять і дотримуються Звичаю своїх Предків (Волховник, с.3). «Український рідновір не ставить собі завдання навертати в Рідну Віру чужинців... У них своя правда» (Волхвиня Зореслава. Велесова Книга//Сварог, 1999, №9, с.28).

ВОРОЖІСТЬ ДО ХРИСТИЯНСТВА: У регулярному часопісі «Сварог» є постійна рубрика «Антихрист», яка спрямована на критику Біблії. Рубрику було відкрито працею Ф. Нітше «Антихрист або прокляття християнству». У подальших номерах часопису в цій рубриці друкуються переважно праці українських авторів. Так, наприклад, Ярослав Оріон (Сварог, 1998, №7, с.21) пише: «Біблія ані свята, ані диктував її Бог, а її святість пізнаємо по тих брудах, протиріччях і недоречностях, які в ній зібрані. Такого роду книги дуже небезпечні... Біблія тисячу років держить український народ в духовному рабстві й інтелектуальному каліцтві». Проповідник Світояр (Сварог, 1997, №6, с.35-36), вириваючи з контексту Біблії цитати, перерахував «Руйнівні заповіді Ісуса Христоса», серед яких, наприклад, такі: «Не працюйте! Не сійте! Не жніть!» (Мф. 6:26-28); «Не ходи за плугом!» (Лук. 9:61-62); «Взаємно не любіть! Взаємно не добродійте!» (Лук. 6:32, 33) та багато інших, яких ми насправді не зустрічаємо в Євангеліях. Цей же проповідник у статті «Жінка в християнстві» (Сварог, 1999, №9, с.38) писав: «Нікого з християн не дивує те, що Новий Заповіт розпочинається виправданням позашлюбних статевих стосунків юдейки Марії із "Святим Духом"... Праведність же Йосипа... в тому, що він не віддає Марію з нагуляною дитиною на суд юдеїв, щоб викоринити зло, а намагається приховати цей злочин». Далі автор пише про Ісуса: «Чимало критично настроєних дослідників припускають, що жінки-повії, на захист яких ставав Ісус, поповнювали його духовний "гарем", бо, інакше, як зрозуміти сьогоднішніх жінок-черниць, які називають себе "нєвєстами Христовими"?».

ЖИТТЯ ВІЧНЕ: Язичники вірять, що смерть відкриває шлях до вічного життя. Вона є святом, бо вона є переходом до Небесного Раю Сварога (Волховник, с.7). За традицією, тіла померлих спалювали, це повинно було допомогти душі вийти з тіла й звільнити шлях до раю. Далі душі померлих проходять через дві стихії: вогняну (Симаргл) і водну (Рай-Ріка), після чого попадають до Лук (лугів) Сварожих, де отримують нове тіло (http://www.svaroh.alfacom.net/lozko/veles/vleskn4.html).

БІБЛІЙСЬКА ВІДПОВІДЬ
БОГ: Хоча українські язичники і об’єднують усіх богів в одному Сварозі, по своїй суті вони залишаються політеїстами. Вчення українських язичників стосовно природи Бога і поклоніння Йому протирічить Святому Писанню і суворо засуджується ним, як зло ідолопоклонства (Левит 19:4; Пс. 96:5). Писання застерігає нас від будь яких контактів з ідолами чи лжебогами, що в свою чергу практикується в Об’єднанні Рідновірів. Апостол Павло пише, що через ідолів діють демонські сили, які перетворюють ці контакти в реальну духовну загрозу і через це спілкування з ними не проходить, не завдавши людям шкоди (1 Кор. 10:14-21).

ПОНЯТТЯ ДОБРА І ЗЛА НЕ ІСНУЄ: Є очевидним фактом, що кожна людина, не вважаючи на її стать, культурний досвід, соціальне становище та релігійне віросповідання, на основі дослідження та аналізу життя може самостійно дійти висновку, що існують чіткі поняття добра і зла. Інша справа, як ця людина бажає пояснювати свій висновок, чи отриманий досвід стосовно цих протилежних понять. У Біблії ми знаходимо чітке визначення, що є вчинки зла, та що є добром (Галатам 5:19-23).

Всупереч цьому, якщо людина відкидає однозначні поняття добра і зла, то вона стирає всі межі і грані етичного закону. В такому випадку зникає різниця між діями Гітлера і діями матері Терези. Так як ми не зможемо сказати, що жертви і вбивства нацистського режиму в Освенціумі є злом, а милостині та співчуття матері Терези суть добром.

Якщо не існую однозначних, читких понять добра і зла, то людство безкарно має право робити те, що робили винуватці Холокосту чи інших вбивств. А якщо ми кажемо, що не потрібно боротися з врівноваженнями «Чорнобогу», то немає сенсу продовжувати рятувальні роботи на Чорнобильскій атомній електростанції.

ВОРОЖІСТЬ ДО ХРИСТИЯНСТВА: Відповідь на статтю «Руйнівні заповіді Ісуса»: Біблія вчить нас шанувати й любити своїх батьків та ближніх (Мт. 19:19; Мк. 12:31); Біблія вчить нас необхідності працювати (1 Сол. 3:10-12); Біблія вчить нас гостинності (1 Петра 4:9).

ВИСНОВОК
Навіть після побіжного аналізу доктрин Об’єднання рідновірів з християнської точки зору, стає зрозумілою його культистська основа та направленість. Відроджуючи основи язичницького минулого, українські язичники відроджують окультну практику, що існувала в минулому, уводячи людей у поклоніння й принесення жертв богам, які не є богами, але ідолами та божками. Така практика суворо забороняється і засуджується Біблією. Через це, необхідно попередити про небезпеку, яку несе саме таке «відродження». Біблія вчить, що є лише Один Істинний Бог, і крім Нього нема інших (Іс. 43:10; 44:6; Мк. 12:29). «Все від Нього, через Нього і до Нього» (Рим. 11:36), тому і поклоніння повинно віддаватися лише Йому.

 

 

Важлива нотатка

Той факт, що на цьому сайті міститься інформація про ту чи іншу групи означає лише те, що ми маємо саме богословську незгоду. Цим ми не висловлюємо свою думку про шкідливість групи із соціологічної або психологічної точки зору, окрім тих випадків, коли про це зазначено прямо.